У Тальному відкрили унікальний пам’ятник «Героям Небесної Сотні»

Сотні тальнівчан з усього району з’їхалися на Покрову, 14 жовтня, у Тальне, аби вшанувати пам’ять земляків, які віддали своє життя на Майдані та на сході України. У Тальнівському районі їх 6.

Це 47-річний Юрій Паращук, який загинув від пострілу в голову, рятуючи товариша на Інститутській.

36-річний Сергій Ярошенко, який пройшов Майдан і був мобілізований одним із перших у Тальнівському районі. Служити Сергію довелося не довго. Усього через два місяці він загинув під час обстрілу з гранатометів колони механізованого взводу, який рухався через міст до Новодружевська.

Тіло загиблого Віталія Малиша рідні шукали довгих сім місяців. Востаннє товариші бачили Віталія, як він сідав у БМП-2, щоб вийти через сумнозвісний «зелений коридор» під Іловайськом. Після обстрілу тальнівчанина ніхто більше не бачив. І тільки після того, як його мама здала тест на ДНК, тіло Віталія вдалося відшукати.

1444927248-736

Віктор Мельниченко з Веселого Кута прослужив у АТО майже півроку у складі окремої гірсько-піхотної бригади. Під час мінометного обстрілу під Дебальцевим отримав важкі поранення і помер на руках у товаришів, які намагалися доправити його до госпіталю.

Євген Геш – єдиний герой із Тальнівщини, місце поховання якого не відоме й досі. Востаннє голос сина мама Євгена чула вранці 29 жовтня минулого року. Уже в обід він загинув, коли разом із побратимами вирушив на допомогу оточеним на 32 блокпосту бійцям. Коли сепаратисти підбили наш БТР, Євгеній разом із водієм були всередині. Водія поранило, і товариші витягнули його з машини. Женя залишився. Щоб далі прикривати відхід товаришів із кулемета. Більше його ніхто не бачив.

Закриває список тальнівських героїв Олександр Шевцов, який у зону АТО повертався двічі. А додому живим – тільки раз. Уперше він був поранений під час захисту Луганського аеропорту. Тоді життя Олександра врятував бронежилет. І після госпіталю він знову повернувся захищати Батьківщину. Цього разу в один кінець. Загинув Саша біля села Нікішине, стримуючи танкову атаку російських збройних формувань.

1

Пам’ять про всіх шістьох тальнівських героїв, які віддали життя за наше майбутнє в мирне країні, увіковічнили на унікальному пам’ятнику, який відкрили у Тальному. Ініціатором появи кам’яної скульптури в центрі Тального стала місцева ГО «Майдан». А реалізувати вартісний проект, втілений відомим черкаським скульптором Миколою Теліженком, вдалося завдяки місцевому меценату, кандидату в депутати до Тальнівської районної ради Володимиру Мовчану.

– Оцінити те, що ці хлопці зробили для нас, не можливо, – говорить Володимир Петрович. – Але вшанувати їхню пам’ять – це святий обов’язок кожного. Але не тільки майданівські активісти та меценати повинні про це думати та дбати. Цим повинна займатися насамперед держава. Та, на жаль, у Тальнівському районі до цього ще далеко. Герої не повинні стояти в чергах за довідками та землею. Це влада повинна йти до них і допомагати.

Освятив пам’ятник протоієрей Михайло Василюк на очах у десятків дітей, учасників АТО, рідних і друзів загиблих героїв. Вшанувати пам’ять про них приїхали і заступник голови Черкаської ОДА Юрій Сас, і голова Черкаської територіальної організації партії БПП «Солідарність» Василь Фурман, і ректор ЧНУ ім. Б. Хмельницького Олександр Черевко.

2

– Хлопці, ми перед вами в боргу, – звернувся насамперед до учасників АТО Юрій Сас. – Сьогодні кожен повинен щодня задавати собі запитання: що ти зробив для країни, що ти зробив для загиблих і їхніх родин, що ти зробив для живих. Володимир Мовчан у цьому – справжній приклад. Такими, як він ми можемо пишатися, на таких людях зараз тримається країна. Відзнака «За заслуги перед Черкащиною» – це найменше, чим ми можемо подякувати йому за таку небайдужість та ініціативність.

Глибоку вдячність Володимиру Мовчану висловила і дружина загиблого Віктора Мельниченка, учителька Ірина Михайлівна.

– Пам’ять про таких людей, як мій чоловік та його земляки, – це наш святий обов’язок, – сказала вона. – Низький уклін Володимиру Петровичу за те, що тепер кожен, хто проходитиме повз цей пам’ятник, згадуватиме наших хлопців, дякуватиме, пам’ятатиме…

– Я погоджуюсь із думкою молодих атовців та їхніх рідних, що спорудження таких пам’ятників по всій Україні – це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто ціною власного життя виборює незалежність і територіальну цілісність нашої держави, – відзначив Олександр Черевко. – Окреме слово про родину Теліженків. Вони і на бойовому фронті, вони і на фронті за Україну та українське в кожному з нас. Прекрасна робота Миколи Теліженка і архітектора Сергія Туренка – пам’ятник Пресвятій Покрові Богородиці та Воїнам-Захисникам – це пам’ятник новітньої історії України, але з глибинним історичним і ментальним змістом.

3

Безцінний внесок у майбутнє України воїнів АТО відзначив і Василь Фурман.

– Саме ви, ризикуючи власним життям, виборюєте для нас можливість будувати таку країну, в якій наші діти матимуть шанс жити по-іншому. І ми не маємо права цей шанс не використати. Тому докладемо всіх зусиль, щоб ці вибори привели до влади зовсім інших людей. Щоб серед нових державотворців були і ви – ті, хто пройшов Революцію Гідності, хто пройшов війну. Вірю, що ми це зможемо, і «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі»…