Сергій Рубан: «У суспільстві є великий запит на молодих керівників»

Він – один із нових обличь черкаської політики. Закінчив магістратуру Варшавського університету, куди потрапив на навчання самотужки, вигравши стипендію Уряду Республіки Польща. Навчаючись в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини ледь не «вилетів» на першому курсі – за бойкот навчання на підтримку Помаранчевої революції. Згодом став головою Студентської ради університету, членом Виконкому «Української асоціації студентського самоврядування». Має досвід роботи в одній з найбільших дипломатичних установ світу Генеральному Консульстві Польщі у Львові. А зараз продовжує навчатися – цього разу у «Школі мерів» Києво-Могилянської бізнес школи. Відверто скажемо – до розумних і освічених політиків українське суспільство поки що тільки звикає. Саме тому Сергієві Рубану, наймолодшому керівнику Секретаріату Черкаської територіальної організації партії “Блок Петра Порошенка “СОЛІДАРНІСТЬ”, доводиться усяке про себе вислуховувати. Проте це тільки загартовує характер і відточує почуття гумору. Цитує Скрябіна: «про мене різне говорять люди, бо люди різні як різне чули, а що не чули то добрехали». Із Сергієм ми поговорили про партійне будівництво, роль молоді і жінок в політиці, та звісно, про вибори і місцеву політику. Кадри вирішують все – «Солідарність» нині є одним із найуспішніших відносно нових політичних проектів на Черкащині. Зокрема, у місті партія представлена новими, молодими обличчями, людьми, які робили тут Революцію Гідності. А як справи у партії в області – чи вдається таких же людей залучити в осередки на периферії? Зокрема, як ведеться партійне будівництво після зміни керівника обласного осередку? – Партія наразі сформувала осередки по області. Ми разом з Василем Фурманом побували в кожному районі області, зустрілися з ініціативними групами наших прихильників. Думка людей для нас найважливіший аргумент. Ми обрали людей, які змогли організувати довкола себе громаду і бізнес. Тож на даний момент у нас зареєстровані всі партійні осередки, які вже встигли провести установчі збори. Усі керівники місцевих партійних осередків пройшли серйозну спецперевірку службою безпеки центрального партійного штабу. Перевіряли на предмет причетності до корупційних схем та, навіть, – до кримінальних формувань 90-х років. На щастя, усі пройшли перевірку успішно. Звісно, проблем у нас вистачає. Адже партію влади, як завжди, звикли асоціювати із виконавчою владою. Але у нас все інакше: ми дозволяємо собі критикувати владу – йдеться про виконавчу та місцеву її гілку. І ми продовжуватимемо це робити. Раніше була поширена практика зрощення партійних і владних структур практично на всіх рівнях – від голови облдержадміністрації до голів районів. Нині у «Солідарності» це принципово розмежовано. У деяких районах у нас навіть трапляються досить жорсткі розмови між керівниками районів та керівниками партійних структур. Але це конструктивні речі – таким чином вони дозволяють владі вдосконалити свою роботу. Бо ми всі прекрасно розуміємо, що усі представляємо Президента України. Петро Порошенко очолив країну у дуже важкому стані, проте довів, що перебуває на своєму місці. Він вивів Україну в міжнародній політиці на високий рівень, і водночас докладає максимум зусиль до структурних реформ усередині країни. І люди це відчувають, про що свідчить високий рівень довіри до нього – понад 30%. Петро Порошенко є Президентом в парламентсько-президентській країні. За економічний блок відповідає Уряд Яценюка. – А який шлях пройшла міська організація партії? І, зважаючи вже на неофіційний старт виборчої кампанії, який відображається у серії домовленостей між різними партійними силами, який шлях обирає «Солідарність»? – У нас найефективніша фракція у Черкаській міській раді. З Юрієм Сасом, Андрієм Більдою та Мариною Волошенко ми успішно разом працюємо ще з виборів Президента 2014 року. Це молоді прогресивні люди. Радий, що до нашої фракції приєдналися Костянтин Чернецький та Сергій Ткаченко. Андрій Більда до всього ще й ефективно керує Черкаським відділенням Національного олімпійського комітету. Юрій Сас, на мою думку, на сьогодні є найсучаснішим державним службовцем в області. Тарас Хвиль ефективно зарекомендував себе на посаді першого заступника міського голови Черкас. Основа нашої команди вже перевірена часом та попередніми виборчими кампаніями. Зараз придивляємося і визначаємося з тими, хто має увійти до першої п’ятірки виборчого списку. Оскільки партія має принципову позицію щодо кандидатур – це мають бути люди авторитетні, компетентні, без очевидних плям у біографії (хоча ми розуміємо, що ніхто не ідеальний). Найближчим часом ми озвучимо всі прізвища. Дуже велике бажання зробити молоду п’ятірку. Бо у суспільства є цей запит – на нові, розумні, молоді обличчя, які хочуть жити в цьому місті, в цій країні і працювати на результат, змінювати реальність довкола себе. А не лише відстоювати якісь вузькомеркантильні інтереси, як це звикли робити депутати досі. Для мене відсутність досвіду молоді є великим плюсом, а не мінусом. Адже «досвідчені» вже накерували за 25 років. – Які шанси і можливості зараз партія дає для молоді? Чи збираєтеся ви створювати молодіжне крило? – Ми саме зараз обмірковуємо й активно обговорюємо ідею створення «молодіжки». Я сам будував і будую свою кар’єру. Заперечую думку, що молодь не має шансів в Україні, вона має ці шанси. Я народився і виріс в селі Багачівка Звенигородського району. Мої батьки вже життя прожили і пропрацювали там. Однак, це не завадило мені самостійно, успішно рухатись в перед. Ми зараз плануємо піти власним шляхом побудови молодіжної організації. Бо досі усі партійні «молодіжки» створювалися зверху, у центрі. Ми ж плануємо сформувати її «знизу», на основі громадських ініціатив молоді і готові надавати максимум підтримки. – Це має бути щось на кшталт «школи молодих лідерів»? – Близько до цього. Зараз частина нашої команди, у тому числі і я, навчаємося у «Школі мерів» Києво-Могилянської бізнес-школи. Команду для «Школи мерів» ми збирали за фаховим принципом, і у нас тривають принципові дискусії з різних питань, попри те, що у команді нас усього четверо. Щодо «школи молодих лідерів» – оскільки багато представників «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» стануть депутатами місцевих рад, я гадаю, що молоді люди могли би працювати їхніми помічниками на громадських засадах. А, можливо, і самі би спробували себе у місцевій політиці. Ми станемо тим місточком між молоддю і владою, яка дозволить молоді донести свої ідеї і думки до влади, якщо, скажімо, влада не чує. Ми забезпечимо, що у влади не було «вад зі слухом». Бо майбутнє, насправді, за молоддю. Рубан фото інтервю1 Без «прихованих» людей – Наскільки черкаський осередок «БПП» задоволений співпрацею зі «своїми» народними депутатами від Черкащини – Олегом Петренком і Владиславом Голубом? Наскільки добре налагоджена комунікація? – У нас налагоджена співпраця з обома народними депутатами. Олег Петренко більше займається питаннями допомоги в АТО, як боєць добровольчого батальйону «Азов», а Владислав – «єврооптиміст», тобто представник саме того молодого прогресивного покоління депутатів, які стали двигуном цієї Верховної Ради. Нагадаю також, що Владислав є співавтором найпрогресивнішого закону про вибори. Для мене Владислав приклад того, яким має бути сучасний народний депутат України. Сподіваємося, що закон про вибори буде прийнятий хоча би у компромісній редакції, оскільки у коаліційній угоді записано, що місцеві вибори мають відбутися за відкритими партійними списками. – Як зміниться політичний спектр після прийняття закону? Адже основна вимога – це відкриті списки, а значить, не можна буде вже ховати десь «потрібних» людей. – Ну нам добре, бо у нас таких «прихованих» людей і немає. Цей закон буде дуже хорошим тестом для багатьох так званих політиків, які вважають себе сильними і прогресивними. Люди дадуть їм свою оцінку. Бо дехто прив’язується до такого високого поняття, як гідність, зовсім не маючи цієї чесноти. Партія сформує свій список, а який він буде на виході – це вже залежатиме від людей і від того, як кожен з кандидатів зможе донести послання до людей. Нарешті сформується прив’язка кандидатів до партії, а партій – до кандидатів. Сформується, зрештою, оновлена партійна система, вже вищого порядку, а не політичні проекти, які ми мали досі. У європейській партійній практиці в країні існує 3-4 основних партії, які конкурують між собою на рівні ідей та програм. – До речі, про «Школу мерів». Після появи інформації про Вашу участь у цьому проекті містом пішли чутки, що Ви претендуватимете на посаду міського голови. Чи це пов’язані, а чи окремі речі? – Я не хочу пов’язувати напряму ці два проекти. Я дійсно збираюся балотуватися у мери, але не йдеться саме про цю виборчу кампанію. Мер має бути візіонером і отримувати задоволенням спостерігаючи як позитивно змінюється та розвивається його місто. Ми пішли у «Школу мерів», аби зрозуміти, як ефективно й інноваційно керувати містом. Тому що ми розуміємо – минуть вибори, які ми виграємо, буде наш міський голова, який буде узгоджений між усіма політичними силами – партнерами. Але проблема заступників міського голови, професіоналізму його команди, нікуди не зникає. Так само є і проблема керівників департаментів, керівників комунальних підприємств. У Черкасах немає нормальної стратегії розвитку міста. Яка би не залежала від політичної кон’юнктури, а була сучасною і відповідала викликам. У нас немає нормального аудиту міста, ми не розуміємо, скільки у нас є земель і як вони використовуються, що у нас відбувається з бюджетом, скільки комунальних підприємств і департаментів взагалі дублюють свої функції, і чи потрібен нам штат мерії у понад 500 осіб. Ми отримуємо відповіді на усі ці запитання під час занять у «Школі мерів», адже до викладання у ній запрошені низка провідних міських голів європейських міст, успішні керівники українських міст, зокрема, нинішній голова Верховної Ради, а колишній – мер Вінниці Володимир Гройсман. У «Школі мерів» також іде ставка на молодь. У нас, наприклад, наймолодша команда серед усіх учасників проекту. У нас середній вік – 28 років. Але ми вважаємо, що керувати можуть ще молодші люди, яким треба давати шанс. Вацлав Гавел свого часу відповідаючи на запитання про те, чому він довіряє владу молодим адже вони нічого не вміють, відповів: «Краще 5 років помилок, аніж 50 років саботажу». – Чи задоволені Ви тим, як проходить люстрація? До речі, останнім часом цей процес, принаймні, на публіку, загальмував… – Вимогою номер «2» Революції Гідності була саме ЛЮСТРАЦІЯ. Сьогодні в Черкаській області ми бачимо, що вчорашні керівники сьогодні стали заступниками або переведені на трішки нижчі посади, а службовці трішки нижчого рівня взагалі не змінились Люди які були в Партії Регіонів та КПУ назавжди мають бути обмежені від державної служби. Я переконаний, що змінювати потрібно систему і людей. Перевчити людей які звикли саботувати роботу не можливо. Їх потрібно звільняти. На їх місце через відкриті конкурси набрати молодих людей. У мене є багато знайомих з якими я навчався за кордоном. Вони повернуся в Україну, бо як і я їхали щоб навчитися і втілювати знання та навички тут. Але в реальності їм блокують можливість працювати. На мою думку не потрібен досвід роботи на державній службі чи профільний диплом щоб очолити департамент чи управління, потрібна стратегія розвитку напряму. Сподіваюся процес люстрації буде запущений по прикладу Польщі, Грузії, Чехії, Прибалтики. Звісно, було би добре провести відкриті конкурси на посади голів районних державних адміністрацій – без вже досить застарілих вимог до досвіду держслужби тощо, закритих перемовин. Має бути відкрите бачення стратегії розвитку району, термін виконання та ресурси. І джерела інвестицій для втілення проектів. І давати шанс людям. Нехай спробують. Знову таки для мене є прикладом кадрова робота яку проводить Саакашвілі в Одеські області. Для мене це приклад як має працювати голова ОДА та й зрештою державний службовець такого рівня. Тим хто планує іти працювати і вже працює на державній службі раджу прочитати і зрозуміти книги «Чому Грузії вдалося» та «Сінгапурську історію» Лі Куан Ю. – І, ми вкотре боремося з корупцією. Що змінилося цього разу? -Головною проблемою в Україні я вважаю корупцію. Це національна біда. Це корупція призвела до того, що в нас колосальний розрив між багатими та бідними, що немає середнього класу. Корупція – це одна з головних причин війни. Але корупціонер –це не тільки той хто бере хабарі, корупціонер також той хто дає. Все починається з нас. Система має бути зруйнована. Малі заробітні плати це не причина, а один із наслідків корупції. Сьогодні кожен повинен припини давати хабарі, повідомляти про тих, хто їх бере. Я закликаю не «дякувати» лікарям, вчителям та іншим службовцям. В них є офіційне місце роботи та офіційні заробітні плати. Бізнес має почати платити чесно податки та білі заробітні плати, а не будувати схеми і давати хабарі уникаючи цього. Змінюючи себе ми змінюємо оточення. Люди в Україні повинні зрозуміти, що все залежить від них самих, що вони і є влада. – До речі, про саботаж. Саакашвілі вже з цим зіткнувся у Одесі. Як Ви збираєтеся боротися із саботажем? Адже він буде. – Звісно, що буде. Чим більше гарних справ робитимеш, то більше критики буде. Тому що зміни – вони завжди болючі. Люди хочуть, щоб мінялося все, окрім них самих. Одним із завдань школи мерів було есе на тему, яким ми бачимо своє місто через 10 років. Не буду розкривати подробиць, бо з кінцевим проектом ми вийдемо наприкінці серпня, проте одну річ скажу – за 10 років я бачу Черкаси бізнес-столицею України. Туристичною столицею місту, на жаль, не стати. Довкола Черкас є туризм. Якщо ж ми станемо бізнес-серцем України, то туризм розвинеться навколо міста. Я хочу, щоб Черкаси були дійсно найкомфортнішим містом для проживання в Україні. Тим хто не вірить у позитивні зміни процитую улюблений вислів батька грузинських реформ Кахи Бендукідзе який він взяв з Біблії «і перші стануть останніми, і останні стануть першими».