Василь Фурман: Про Конституцію, міфи та префектів

Минулого тижня, 16 липня, сталася подія, що ввійде в історію України. Верховна Рада передала на розгляд Конституційного суду ініційований Президентом України Петром Порошенком проект змін до Конституції України. Усі новації головного Закону країни викликали масу відгуків, дискусій і подекуди, на жаль, хибних трактувань.
Та головне, що сьогодні повинні збагнути українці, це те, що децентралізація – одна з найважливіших реформ, провал якої міг би призвести до колосального ризику загострення воєнних дій і втрати міжнародної підтримки України в боротьбі з агресором.
На щастя, цього не сталося. Народні обранці більшістю підтримали запропоновані Президентом зміни до Конституції. Отже, що це нам дасть?
По-перше, децентралізація реально зміцнить місцеві громади.
Вперше в історії України і Глава держави, і Уряд добровільно поступаються величезним обсягом повноважень, передаючи їх разом із грошовими ресурсами та виконавчою владою на рівень місцевих громад. Більше не буде абсолютно байдужого популізму, не підкріпленого фінансовим ресурсом, який лише обтяжує територіальні громади. Навпаки, саме громади – як-то міста, села, селища та їхні об’єднання – стають первинною, базовою і головною одиницею адміністративно-територіального устрою країни, так би мовити, його опорною конструкцією. Влада ж – на відстані витягнутої руки.
По-друге, в новій Конституції немає навіть натяку на федералізацію.
Україна була, є і буде унітарною державою. Саме тому децентралізації не буде в таких сферах, як оборона, зовнішня політика, національна безпека та контроль за дотриманням громадянських прав та свобод. Більше того, якщо якась місцева рада ухвалить рішення, котрі загрожують суверенітету, територіальній цілісності чи національній безпеці України, Президент зможе негайно – просто блискавично – призупинити тимчасово її повноваження. Далі – слово за Конституційним судом. Саме це й виступає надійним і вкрай важливим запобіжником загрозі федералізації.
По-третє, не буде жодних «князівств», оскільки замість інституту голів ОДА пропонується ввести інститут префектів.
У ході децентралізації оперативне управління областями і районами повністю переходить до обласних та районних виконавчих комітетів, які формують Ради відповідного рівня, обрані, наголошую, людьми. Причому, виконкоми підзвітні і підконтрольні лише обраним радам відповідного рівня. Це те, про що давно мріяли прихильники місцевого самоврядування. Тут варто наголосити – лише радам, а значить – тільки виборцям. Не Президенту, і не Уряду, лише народу.
Для нагляду за додержанням Конституції і законів України, органами місцевого самоврядування – виключно для нагляду – в районах та областях вводиться новий інститут – інститут префектів. Префекти отримають значно менші повноваження, ніж зараз мають голови державних адміністрацій. Вони не матимуть жодного стосунку до розпорядження бюджетними потоками, фінансовими ресурсами місцевого самоврядування. Вони не керуватимуть, а лише здійснюватимуть наглядові функції.
Важлива деталь: призначатимуться і звільнятимуться префекти в такий же самий спосіб, як нині голови держадміністрацій – указом Президента України за поданням Українського уряду.
Усі ці кроки, цілком зрозуміло, наближають реальну владу до людей. Крім того, належна повага до місцевих специфіки та традицій, – які не суперечать загальнонаціональним інтересам та законам, – зроблять нашу країну сильнішою та міцнішою.