Сьогодні голова територіальної організації партії «Блок Петра Порошенка» «Солідарність» Василь Фурман, як і тисячі турботливих та гордих за своїх чад батьків, удев’яте веде свого 14-річного сина на лінійку.
– Роблю це з гордістю, – розповідає Василь Фурман. – Мене надзвичайно стимулює той факт, що син мною пишається. Я не маю права не виправдати його сподівання. Йому 14. Він дуже схожий на мене. Причому з віком наша схожість проявляється дедалі більше. Раніше, приміром, років два тому, син достатньо байдуже дивився на турнік. А зараз, бачу, як і я в дитинстві, проявляє до нього інтерес. Нещодавно ж вирішив для себе, що хоче, як і його батько, бути економістом, мріє стати Міністром економіки.
Наполегливим, цілеспрямованим і вимогливим учнем пам’ятають педагоги Шостаківської школи, що на Катеринопільщині, і самого Василя Фурмана. А ще жартома жаліються на те, що відпочивати він не давав ні собі, ні вчителям.
– І досі пам’ятаю, як ледве не на кожному уроці Вася: «Я вже зробив. Давайте ще завдання», – згадує перша вчителька Василя Фурмана Тамара Володимирівна. – Завжди був вимогливим і до себе, і до інших. А ще на диво дисциплінованим. Змалечку загартовувався, у річці купався, тренувався. Не знаю, наскільки Василь свого часу мене почув, але я завжди бачила і казала йому: «Васю, я бачу тебе тільки військовим».
І він-таки вступив після восьмого класу до суворовського училища. Але… досить швидко в ньому розчарувався. Мабуть, тому, що там було не завжди все чесно, справедливо, рівноправно. Як Василь звик. Наступного разу в рідну школу в Шостаківці Василь Фурман повернувся вже після закінчення університету.
– Я досі не можу забути, наскільки приємно вражена була, коли Василь зателефонував мені після кількох років по закінченню нашої школи і сказав: «Тамаро Володимирівно, тепер уже я можу допомогти школі. Розповідайте, які у вас проблеми». Ніхто, жодного разу не зателефонував. Він був першим і останнім. Це приємно. Що попри всі його досягнення та регалії він пам’ятає школу, де пробивалися його крильця, – згадує вчителька, котра, до речі, вже директор тепер уже Шостаківського навчально-виховного комплексу. – І допоміг-таки. Започаткував преміальний фонд для найкращих учнів, який ми назвали фондом імені Василя Фурмана. Відтоді ось уже скільки років щомісяця п’ятірка найкращих учнів отримує невеличкі премії. Як каже Василь, кожна гарна праця заслуговує на винагороду.